З новим 2015 роком!!!

Хай несе вам Новий рік Лиш достаток на поріг, Щоб добро в житті велося, Все омріяне збулося!

День святого Миколая

День святого Миколая 

в сучасній Україні

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря — 6 грудня.
В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.
В незалежній Україні образ святого Миколая і традиції дарувати подарунки відроджуються. Російський Дід Мороз, американський Санта Клаус, фінський Йоулупуккі та відповідних персонажів в інших країнах розглядаються як аналоги вітчизняного Святого Миколая^.
У школах напередодні свята проводяться уроки, на яких дітей вчать писати листа святому Миколаю.
6 червня 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ № 481/2006 «Про заходи щодо відродження традиційного народного мистецтва та народних художніх промислів в Україні», що передбачає, зокрема, опрацювання питання створення комплексу «Садиба Святого Миколая» в Івано-Франківській області з Будинком творчості народних майстрів Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
У цей день багато молодіжних та юнацьких організацій проводять багато благодійних акцій для сиріт. Так, у Львові щороку проходить акція «Миколай про тебе не забуде!»: в місті організовується «Фабрика святого Миколая», куди жителі приносять подарунки та пожертви для сиріт; активісти акції ввечері 18 грудня та 19 грудня розносять їх дітям. Пласт щороку збирає кожен курінь та готує велику програму для дітей-сиріт та інвалідів.
До свята приурочуються й інші події. Так, у Львові, традиційно саме 19 грудня, на Миколая, відкривають різдвяну ялинку^..

Міжнародний день інвалідів

Міжнародний день інвалідів відзначають З грудня.

Історія дня

Його проголосила Генеральна асамблея ООН в 1992 році в кінці Десятиліття інвалідів на 47-й сесії у спеціальній резолюції. Проведення цього дня в Україні встановлено Указом Президента від 27.11.1993 № 566/93.

Мета

Генеральна Асамблея ООН закликала держави – члени ООН проводити подальшу інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю. Міжнародний день інвалідів привертає увагу до проблем інвалідів, захисту їх гідності, прав і благополуччя, акцентує увагу суспільства на переваги, які воно отримує від участі інвалідів у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей з обмеженими фізичними можливостями. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1982 році і названа Десятиліттям інвалідів.
На сьогодні рівень інвалідізації мешканців планети становить більше 1 мільярда людей, або 15 відсотків населення Землі.За даними голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяни Бахтеєвої, нині в Україні понад 2 мільйона 800 тисяч людей мають статус інваліда. Це 6,1 відсотка до загальної кількості населення. І майже 80 відсотків інвалідів – це люди працездатного віку. Головною причиною інвалідності у дорослих є хвороби системи кровообігу (35%), на другому місті – новоутворення, в тому числі злоякісні (23%), травми (8%), хвороби кістково-м’язової, ендокринної, нервової системи, психічні розлади та ін. Саме це обумовлює головну спрямованість роботи фахівців профілактичної медицини – подолання шкідливих звичок та нездорової поведінки киян, як факторів ризику головних причин інвалідності. Серед дитячого населення України – 2 відсотка інвалідів, або понад 167 тисяч дітей. Серед причин дитячої інвалідності на першому місці – вроджені порушення, далі — хвороби центральної нервової системи та розлади психіки і поведінки, великою мірою залежить від стилю життя батьків.
Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов'язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. За останні 10 років державою створено комплекс законів, які регулюють практично усі аспекти життя людей з інвалідністю. Зокрема, це закони України:

• «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;
• «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали — внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
• «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»;
• «Про психіатричну допомогу» та інші нормативно-правові документи.

Створення робочих місць для інвалідів - питання, яке потребує першочергового вирішення. Бо розміри пенсій, на жаль, не дозволяють цим людям сидіти вдома або подорожувати світом. Крім того, людина з вадами має відчувати себе повноцінним членом суспільства.
Звісно, сучасне суспільство вже переймається проблемами інвалідів. Втім, як свідчать розповіді людей з особливими потребами, досить часто медичні працівники "не радять" їм мати дітей, або й взагалі відмовляються приймати пологи у інвалідів, не бажаючи мати проблем. Між тим ці люди особливо тягнуться до сімейного затишку і потребують тепла рідних рук. Тож якось нам усім разом треба вже переломити стереотипи своєї поведінки, щоб інвалідам, яких обійшла доля, було затишно жити з нами поруч.
На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Їх мужність та оптимізм - взірець для інших. Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.
Як і інші соціально пригноблені категорії, інваліди об'єднуються в первинні організації для того, щоб виражати свої погляди, вимагати дотримання своїх громадських прав. Як правило, цього дня проводяться різноманітні форуми, публічні дискусії у ході яких окреслюються тенденції, шляхи та засоби, якими інваліди та їхні родини можуть досягти духовної та матеріальної незалежності в житті.
У цей День всі повинні приєднатися до цієї міжнародної ініціативи і побажати всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

6 грудня - День Збройних Сил України

День Збройних Сил України

6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закони "Про оборону України" та "Про Збройні Сили України". Тому саме ця дата увійшла в історію сучасної Української держави як День Збройних Сил України. Прийняття цих законів, а згодом пакету документів з військових питань, які визначили воєнну політику держави на далеку перспективу, було своєчасним кроком.

Після розпаду Радянського Союзу та проголошення у 1991 році своєї незалежності Україна успадкувала одне з найбільших угруповань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі. На її території дислокувались чотири загальновійськових і одна танкова армії, чотири повітряні армії, один армійський і три корпуси Протиповітряної оборони, Чорноморський флот. До всього ж, Україна мала стратегічні ядерні сили, до яких входила 43 ракетна армія та важкі бомбардувальні дивізії.

Арсенал такого угруповання складав 6,5 тисяч танків, більше 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1500 бойових літаків, понад 1600 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет. Особовий склад нарахував близько 780 тисяч чоловік. Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, не відповідало миролюбивому зовнішньополітичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини.

Тому першочерговими завданнями Міністерства оборони України постало скорочення військових формувань і техніки до необхідного рівня, приведення їх організаційно-штатної структури та дислокації у відповідність до нових умов, розробка програми будівництва Збройних Сил України. Безпрецедентним стало рішенням держави про без`ядерний статус та ліквідацію в односторонньому порядку ядерного потенціалу. Одночасно скорочувались і звичайні озброєння. Ці заходи проводились відповідно з міжнародними договорами та під міжнародним контролем.

У листопаді 1995 року Україна виконала свої зобов`язання і привела граничний рівень техніки та озброєння у відповідність з положеннями Договору про звичайні Збройні Сили та озброєння у Європі. З перших місяців формування українського війська в Міністерстві оборони та Генеральному штабі проводилась кропітка робота по створенню моделі Збройних Сил, яка б відповідала вимогам сьогодення.

А Враховуючи досвід країн НАТО у підходах щодо структурної побудови сучасної армії, фахівцями Генерального штабу було ініційовано перехід Збройних Сил України до тривидової структури і створення у складі Збройних Сил нових міжвидових структур. Зокрема, Передових сил оборони (Стратегічних неядерних сил стримування, Об’єднання сил швидкого реагування та Сил спеціальних операцій), Основних сил оборони та Стратегічних резервів. Це рішення сприяло підвищенню загального рівня підготовки Збройних Сил України та їх готовності до виконання покладених на них завдань оборони. Оптимізовано структуру Збройних Сил України. Здійснено перехід від дивізійно-полкової до бригадно-батальйонної структури в Сухопутних військах, від корпусно-дивізійної до корпусно-авіабазної у Військово-Повітряних Силах. Співвідношення між цивільним і військовим персоналом у сучасній українській армії складає 76% до 24%. Завершено перехід до комплектування основних керівних посад Міноборони переважно цивільним персоналом. Розпочато формування нового органу – Об’єднаного оперативного командування. До кінця 2006 року буде сформовано його перший підрозділ – Центр миротворчих операцій.

Зараз Збройні Сили України готові перейти до більш системного та високого рівня функціонування – до плану дій щодо набуття членства в НАТО. Така робота вже проведена. Процеси реформування Збройних Сил знайшли своє відображення в проекті Плану дій щодо членства України в НАТО, розробленому в межах компетенції Міністерства оборони. Відбулося наближення кількісно-якісних характеристик підрозділів Об’єднаних сил швидкого реагування до стандартів армій країн-членів НАТО. На їхнє фінансування заплановано у півтора рази більше коштів (23,3 мільярда гривень), ніж на Основні сили оборони (15,8 мільярда гривень).

Інформаційний бюлетень

14 грудня відзначається

«День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС»

14 грудня відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС»

Аварія, що сталася в квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства.

14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це, по суті, була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.

14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС». Це визначено Указом Президентом України

№ 945/2006 року від 10 листопада 2006 року.
За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення того величезного комплексу проблем, який пов'язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС. Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити
значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.

Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, задля збереження життя і здоров'я майбутніх поколінь.

День Гідності та Свободи

День Гідності та Свободи — свято в Україні, що відзначається щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року).

 

Перші дні Євромайдану, листопад 2013

   

           

Початок Помаранчевої революції на Майдані Незалежності, 22 листопада 2004

Встановлене  свято - «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» згідно з указом Президента України Петра Порошенка № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року