День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався голодомор наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі. Навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки - кинула всі сили на те, щоби ізолювати голодні райони.
За
даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні, за різними
оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні
роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його
по 25 тисяч людей в день, по тисячі — на годину, по 17 — щохвилини.
Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і
покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників
жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля
Меморіального знаку “Свічка пам’яті” в Києві також беруть участь перші
особи держави, керівники іноземних країн, парламентів та міжнародних
організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних
конфесій, регіональні делегації, громадські і культурні діячі, свідки
Великого Голоду.
