Німецько-радянська війна — збройний конфлікт між Німеччиною та СРСР, що тривав з 22 червня 1941 року по 9 травня 1945 року. Складова Східноєвропейського театру воєнних дій Другої світової війни. В німецькій історіографії отримала назву Східного фронту, а в радянській — Великої Вітчизняної війни. У конфлікті на боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія.
В українському законодавстві День Перемоги визначається як день «торжества безсмертного подвигу народу — переможця над фашизмом, всенародної пам'яті про його боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини».
День Перемоги спочатку відзначали у СРСР і країнах Варшавського договору. Після розвалу Радянського Союзу 9 травня відзначають як державне свято в Україні, Росії та низці інших країн колишнього СРСР.
Пізно увечері 8 травня 1945-го року у передмісті Берліна акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини підписав генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, пізніше повішений за вироком міжнародного трибуналу. На той момент Гітлер уже покінчив життя самогубством, деякі нацистські ватажки, зокрема, Гіммлер, тікали на захід, щоб здатися в полон англо-американським військам. З боку Червоної Армії документ про капітуляцію Німеччини був підписаний без згоди ставки Сталіна. Тому Сталін започаткував святкування Дня Перемоги в СРСР на 9-те травня, на день пізніше, ніж святкування Дня Перемоги у решти країн антигітлерівської коаліції. 8 травня 1945 року вийшов Указ Президії Верховної ради СРСР, де сказано, що 9 травня — «Свято Перемоги» та неробочий день. Відповідні декрети видали також уряди інших комуністичних країн Східної Європи.
Наприкінці 1940-х років Сталін скасував святкування цього дня. З огляду на перемогу у війні, весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом'якшення сталінського режиму, чого Сталін робити не збирався. Відновили ж його святкування лише після того, коли за часи хрущовської відлиги, народ дихнув трохи вільніше і зажив заможніше, вже в часи раннього Брежнєва.
У Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) День Перемоги був оголошений неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни: в переліку святкових днів 9 травня було зазначено як «День Перемоги».
У 2010 році у Львові вперше за часи незалежності України провели парад. Неподалік пройшов альтернативний мітинг, учасники якого наполягали на тому, що цього дня необхідно поминати і молитися за померлих у Другій світовій війні, а не святкувати. Сталося декілька сутичок між учасниками обох заходів.
У 2004 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 та 9 травня Днями пам'яті та примирення.
У 2011 році в Україні було прийнято Законопроект №8157, який зобов'язував всі державні органи та органи місцевого самоврядування здійснювати «офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України». Однак законопроект був визнаний неконституційним, оскільки червоний прапор відсутній у переліку державних символів, що міститься в Конституції України. Окрім того, копії прапорів, які пропонували підіймати, не мали нічого спільно з прапором, який вивішувався над Рейхстагом. Спроба зобов'язати червоний прапор до використання, а також провокація з боку влади державного рівня, яка не завадила приїзду до Львова проросійських українофобських організацій, що розгортали прапор на Марсовому полі, викликала найгострішу реакцію у Львові та Івано-Франківську, де відзначення Дня Перемоги супроводжувалися зіткненнями між прихильниками використання червоного прапора в Україні як символіки свята Перемоги з одного боку та представниками ВО «Свобода» й місцевих жителів з іншого.
У 2012 році, окрім офіційних заходів 9-го травня, 8-го травня молоді активісти провели панахиду за загиблими у Другій світовій війні у Києві, Львові, Запоріжжі та Дніпропетровську. У Львові на Янівському цвинтарі відбувся спільний молебень. Організатори заходів виступають проти використання радянської символіки та святкування.
За результатами останнього соціологічного опитування, проведеного 2011 року Центром Разумкова, 70% громадян України вважають День Перемоги великим святом, ще 23,6% опитаних вважають цей день звичайним святом. Не вважають День Перемоги святом 4,7% респондентів і 1,7% опитаних не змогли відповісти на питання. Німецько-радянську війну українці переважно схильні називати Великою Вітчизняною, до такої назви схиляються 66,2% опитаних. 28,6% називають цю війну Другою світовою. Інші відповіді дали 2,4% респондентів, решта — вагалися з відповіддю.
За результатами соціологічного опитування, проведеного 2007 року Центром Разумкова, найбільшим святом цей день є для людей від 60 років (82 %), у віковій групі 18-29 років День Перемоги справді великим святом вважають 59,2 % опитаних. Серед регіонів України виділяється Західний регіон, де День Перемоги великим святом вважають 43,3 % опитаних, а майже кожний п'ятий (19,3 %) не вважає цей день святом.
країна святкує День
Перемоги. 9 травня в історичних фактах та цифрах
Фото - Україна святкує День Перемоги. 9 травня в історичних фактах та
цифрах
9 травня щороку традиційно відзначалося як свято у колишньому
Радянському Союзі – День Перемоги над німецько-фашистськими
загарбниками, завершення Великої Вітчизняної війни. Це одна з найбільш
величних і водночас суперечливих дат в історії російського, українського
народу, колишніх радянських республік і багатьох країн Європи.
Велика Вітчизняна (Друга Світова) війна назавжди залишиться яскравою і
надзвичайно трагічною сторінкою в історії нашої країни. За офіційною
статистикою самі лише військові втрати України становлять 7 млн.
чоловік. А скільки поховано в 28 тисячах братських могил і багатьох
тисячах невідомих, безіменних на її території – вже не дізнається ніхто.
Війна забрала понад 3,9 млн. мирних жителів країни, а 2,4 млн. молодих
працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини,
більшість з яких так і не повернулося додому. На руїни перетворилися 714
міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано близько 16
тис. промислових підприємств, понад 30 тис. колгоспів та радгоспів.
Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству
республіки була оцінена у майже 1,2 трлн. карбованців. Пам'ять про ці
жертви і про подвиг народу зобов'язує нас усвідомити: якби не було
спільної Перемоги над фашизмом, післявоєнних поколінь не існувало би. Не
було б не лише України як суверенної держави, а й української нації,
оскільки за планом "Барбаросса" 80 % населення західних областей України
підлягали знищенню, а решта 20% мали стати рабами.
Звернімося до історії тих років. Щоб перехопити у союзників ініціативу у
взятті столиці Третього Рейху, Берлінську операцію за наказом Сталіна
розпочали 16 квітня 1945 року – на місяць раніше обіцяного їм терміну.
Насправді ця операція мала скоріше моральне, ніж скільки-небудь істотне
військове значення. Проти трьох німецьких армій, що захищали підступи до
Берліну, рушили війська трьох радянських фронтів, що налічували тільки в
першому ешелоні 10 загальновійськових та 7 танкових армій за масованої
підтримки з повітря. Це понад 2,5 мільйонів солдатів, 6250 танків і
самохідних гармат, 7650 літаків, 41600 гармат. З боку німців їм
протистояли лише 1500 танків, 2500 літаків (без палива), близько 10 тис.
гармат. Намагання будь якою ціною скоріше і самотужки оволодіти
гітлерівською столицею вартувало Червоній Армії величезних і
невиправданих жодною логікою жертв. За офіційними даними, за добу
Червона Армія втрачала понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Всього в
Берлінській операції радянські війська втратили 352 000 чоловік.
Приречену Німеччину чекала капітуляція. Зазначимо, що насправді їх було
дві. Спочатку 6 травня 1945 р. верховний головнокомандувач військами
союзників у Західній Європі Д. Ейзенхауер прийняв радянського генерала
І.О. Суслопарова і повідомив йому, що голова німецького уряду К. Деніц
визнає необхідність капітуляції. Проте Суслопаров не мав повноважень
ставити свій підпис на акті беззастережної капітуляції і очікував
дозволу на це з Москви до другої години ночі. Надалі відтягувати своє
рішення було просто незручно і він підписав документ о 2.41 ночі 7
травня в м. Реймс з обмовкою, що в майбутньому можливий більш повний акт
про беззастережну капітуляцію. Після негативної реакції Сталіна
капітуляцію в Реймсі стали вважати попередньою. Отже, 9 травня 1945 р. в
01 годину 01 хвилину за московським часом (в Берліні на той момент
через різницю у годинних поясах ще було 8 травня) був підписаний другий
акт про капітуляцію Німеччини. Від імені верховного головнокомандування
акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту
генерал-фельдмаршал В. Кейтель. Радянський Союз представляв заступник
верховного головнокомандуючого маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков,
союзників – Головний Маршал Великобританії А. Тендер. Ось чому День
Перемоги святкують 2 дні – 8 і 9 Травня. Хоча на Заході і сьогодні
вважають другий акт лише ратифікацією першого акту, підписаного 7
травня.
День Перемоги над фашистською Німеччиною вперше був відзначений у 1945
р. 9 травня 1945 р. на Центральний аеродром ім. Фрунзе приземлився літак
«Лі-2» з екіпажем А.І. Семенкова, що доставив у Москву акт про
капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі в
Москві відбувся Парад Перемоги, що завершився маршем 200 прапороносців,
які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя
Мавзолею. Після війни в СРСР до 1965 р. цей день був звичайним робочим
днем і лише в тому році Л. І. Брежнєв вперше оголосив День Перемоги
офіційним вихідним. У тому ж році відбувся перший ювілейний парад на
честь 20-річчя Дня Перемоги.
З 1995 р., після розпаду СРСР, традиція проведення Парадів Перемоги
продовжилася вже в суверенних державах, у тому числі, і в Україні.
Щороку 9 травня на Хрещатику в Києві організовується великий Парад
Перемоги, на який офіційно запрошуються ветерани війни. З кожним роком
їх стає все менше, але пам'ять про їх вагомий вклад у велику перемогу
над фашизмом буде жити в наших серцях вічно.
З роками багато країн Європи переоцінили події Великої Вітчизняної
війни, замислилися над ціною перемоги. Дехто з них розглядає подію 9
травня як зміну одного окупанта на іншого, і це не може бути перемогою!
Тому 9 травня Європа не святкує, а поминає жертви двох тоталітарних
режимів! Наприклад, у Молдові 29 квітня голова управління зовнішніх
зв'язків кишинівської мерії Г. Чумак закликала оголосити 9 травня "днем
жалоби", а радянську символіку – заборонити. Латвія, Естонія, Литва
зробили те ж саме за допомогою закону. Проте не тільки Європа
переосмислила цю історичну дату. Нещодавно Львівська та
Івано-Франківська міські ради оголосили на території своїх міст 9 травня
Днем жалоби за загиблими у Другій Світовій війні, заборонили
використовувати символіку неіснуючих нацистських або комуністичних
держав.
Наостанок зазначимо, що для більшості українців, і для багатьох інших
народів, які були об'єднані тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була
боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за мирне майбутнє.
Матеріали за темою
9 травня на вулиці Києва виведуть військову техніку
Кіровоградські ветерани вирішили не використовувати георгіївські
стрічки на День Перемоги
Українські церкви 9 травня битимуть у дзвони 10 разів (відео)
Святкування Дня Перемоги в Україні ніхто не відміняв - міністр
культури
Парубій: Сепаратисти планують в кінці квітня обрати президента
Південно-Східної України
ФАКТИ
Android
ФАКТИ
iPhone/iPad
ФАКТИ
youtube
Травень, 2014
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Останні новини
3 Травня 13:30 Кримські татари заблокували усі магістралі Криму:
російські БТРи не впускають Джемільова на півострів
3 Травня 09:34 Телеканали ICTV, СТБ, Новий, М1, М2 і QTV знімають з
ефіру розважальні шоу
2 Травня 19:00 На міською радою Алчевська вдалося знову підняти
український прапор (відео)
2 Травня 17:06 У Донецьку паніка: мешканці запасаються питною водою
(+відео)
1 Травня 20:43 Першотравень в Україні: нездорова ностальгія за
радянщиною на Сході та жодних мітингів на Заході (відео)
1 Травня 19:36 Мир.Kiss.Май: в Одесі проходить марафон поцілунків
(відео)
1 Травня 19:19 На кордоні Херсонщини і Криму 3-кілометрова черга
(відео)
1 Травня 18:29 Український гімн переклали кримськотатарською (аудіо)
1 Травня 15:56 Газ для українців буде дорожчати аж до 2017 року
(відео)
1 Травня 15:40 В Криму стартував курортний сезон: Порожні пляжі,
осиротілі санаторії та оздоровниці (відео)
Всі останні новини дня
Блоги та інтерв'ю
Фото - Сергій Висоцький
Сергій Висоцький
Про АТО, Турчинова и способы борьбы с истерикой
Можете в меня плевать, но я скажу несколько слов в защиту власти.
Давайте подумаем, например, почему АТО...
Фото - Денис Казанський
Денис Казанський
Спасибо за урок
Не буду лишний раз описывать то, что сегодня происходило в Донецке - это
можно увидеть на роликах,...
Фото - Соня Кошкіна
Соня Кошкіна
Про ранение Кернеса
Работал снайпер. Сомнений нет уже почти никаких.
Фото - Костянтин Стогній
Костянтин Стогній
Моя первая встреча с Чернобылем
Впервые о Четвертом реакторе я услыхал в 7 часов утра 26 апреля 1986
года.
Фото - Сергій Висоцький
Сергій Висоцький
Путин - глобальный титушка
Он пацан, который всех нагибает, пик его куража - унижение других.
Других людей, наций, государств. Такие люди...
Читати всі блоги
Опитування
Якщо почнеться війна, чи підете Ви воювати?
Так, безперечно піду
Ні, але всіляко допомагатиму в тилу
Ні, не піду
Джерело: fakty.ictv.ua
країна святкує День
Перемоги. 9 травня в історичних фактах та цифрах
Фото - Україна святкує День Перемоги. 9 травня в історичних фактах та
цифрах
9 травня щороку традиційно відзначалося як свято у колишньому
Радянському Союзі – День Перемоги над німецько-фашистськими
загарбниками, завершення Великої Вітчизняної війни. Це одна з найбільш
величних і водночас суперечливих дат в історії російського, українського
народу, колишніх радянських республік і багатьох країн Європи.
Велика Вітчизняна (Друга Світова) війна назавжди залишиться яскравою і
надзвичайно трагічною сторінкою в історії нашої країни. За офіційною
статистикою самі лише військові втрати України становлять 7 млн.
чоловік. А скільки поховано в 28 тисячах братських могил і багатьох
тисячах невідомих, безіменних на її території – вже не дізнається ніхто.
Війна забрала понад 3,9 млн. мирних жителів країни, а 2,4 млн. молодих
працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини,
більшість з яких так і не повернулося додому. На руїни перетворилися 714
міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано близько 16
тис. промислових підприємств, понад 30 тис. колгоспів та радгоспів.
Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству
республіки була оцінена у майже 1,2 трлн. карбованців. Пам'ять про ці
жертви і про подвиг народу зобов'язує нас усвідомити: якби не було
спільної Перемоги над фашизмом, післявоєнних поколінь не існувало би. Не
було б не лише України як суверенної держави, а й української нації,
оскільки за планом "Барбаросса" 80 % населення західних областей України
підлягали знищенню, а решта 20% мали стати рабами.
Звернімося до історії тих років. Щоб перехопити у союзників ініціативу у
взятті столиці Третього Рейху, Берлінську операцію за наказом Сталіна
розпочали 16 квітня 1945 року – на місяць раніше обіцяного їм терміну.
Насправді ця операція мала скоріше моральне, ніж скільки-небудь істотне
військове значення. Проти трьох німецьких армій, що захищали підступи до
Берліну, рушили війська трьох радянських фронтів, що налічували тільки в
першому ешелоні 10 загальновійськових та 7 танкових армій за масованої
підтримки з повітря. Це понад 2,5 мільйонів солдатів, 6250 танків і
самохідних гармат, 7650 літаків, 41600 гармат. З боку німців їм
протистояли лише 1500 танків, 2500 літаків (без палива), близько 10 тис.
гармат. Намагання будь якою ціною скоріше і самотужки оволодіти
гітлерівською столицею вартувало Червоній Армії величезних і
невиправданих жодною логікою жертв. За офіційними даними, за добу
Червона Армія втрачала понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Всього в
Берлінській операції радянські війська втратили 352 000 чоловік.
Приречену Німеччину чекала капітуляція. Зазначимо, що насправді їх було
дві. Спочатку 6 травня 1945 р. верховний головнокомандувач військами
союзників у Західній Європі Д. Ейзенхауер прийняв радянського генерала
І.О. Суслопарова і повідомив йому, що голова німецького уряду К. Деніц
визнає необхідність капітуляції. Проте Суслопаров не мав повноважень
ставити свій підпис на акті беззастережної капітуляції і очікував
дозволу на це з Москви до другої години ночі. Надалі відтягувати своє
рішення було просто незручно і він підписав документ о 2.41 ночі 7
травня в м. Реймс з обмовкою, що в майбутньому можливий більш повний акт
про беззастережну капітуляцію. Після негативної реакції Сталіна
капітуляцію в Реймсі стали вважати попередньою. Отже, 9 травня 1945 р. в
01 годину 01 хвилину за московським часом (в Берліні на той момент
через різницю у годинних поясах ще було 8 травня) був підписаний другий
акт про капітуляцію Німеччини. Від імені верховного головнокомандування
акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту
генерал-фельдмаршал В. Кейтель. Радянський Союз представляв заступник
верховного головнокомандуючого маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков,
союзників – Головний Маршал Великобританії А. Тендер. Ось чому День
Перемоги святкують 2 дні – 8 і 9 Травня. Хоча на Заході і сьогодні
вважають другий акт лише ратифікацією першого акту, підписаного 7
травня.
День Перемоги над фашистською Німеччиною вперше був відзначений у 1945
р. 9 травня 1945 р. на Центральний аеродром ім. Фрунзе приземлився літак
«Лі-2» з екіпажем А.І. Семенкова, що доставив у Москву акт про
капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі в
Москві відбувся Парад Перемоги, що завершився маршем 200 прапороносців,
які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя
Мавзолею. Після війни в СРСР до 1965 р. цей день був звичайним робочим
днем і лише в тому році Л. І. Брежнєв вперше оголосив День Перемоги
офіційним вихідним. У тому ж році відбувся перший ювілейний парад на
честь 20-річчя Дня Перемоги.
З 1995 р., після розпаду СРСР, традиція проведення Парадів Перемоги
продовжилася вже в суверенних державах, у тому числі, і в Україні.
Щороку 9 травня на Хрещатику в Києві організовується великий Парад
Перемоги, на який офіційно запрошуються ветерани війни. З кожним роком
їх стає все менше, але пам'ять про їх вагомий вклад у велику перемогу
над фашизмом буде жити в наших серцях вічно.
З роками багато країн Європи переоцінили події Великої Вітчизняної
війни, замислилися над ціною перемоги. Дехто з них розглядає подію 9
травня як зміну одного окупанта на іншого, і це не може бути перемогою!
Тому 9 травня Європа не святкує, а поминає жертви двох тоталітарних
режимів! Наприклад, у Молдові 29 квітня голова управління зовнішніх
зв'язків кишинівської мерії Г. Чумак закликала оголосити 9 травня "днем
жалоби", а радянську символіку – заборонити. Латвія, Естонія, Литва
зробили те ж саме за допомогою закону. Проте не тільки Європа
переосмислила цю історичну дату. Нещодавно Львівська та
Івано-Франківська міські ради оголосили на території своїх міст 9 травня
Днем жалоби за загиблими у Другій Світовій війні, заборонили
використовувати символіку неіснуючих нацистських або комуністичних
держав.
Наостанок зазначимо, що для більшості українців, і для багатьох інших
народів, які були об'єднані тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була
боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за мирне майбутнє.
Матеріали за темою
9 травня на вулиці Києва виведуть військову техніку
Кіровоградські ветерани вирішили не використовувати георгіївські
стрічки на День Перемоги
Українські церкви 9 травня битимуть у дзвони 10 разів (відео)
Святкування Дня Перемоги в Україні ніхто не відміняв - міністр
культури
Парубій: Сепаратисти планують в кінці квітня обрати президента
Південно-Східної України
ФАКТИ
Android
ФАКТИ
iPhone/iPad
ФАКТИ
youtube
Травень, 2014
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Останні новини
3 Травня 13:30 Кримські татари заблокували усі магістралі Криму:
російські БТРи не впускають Джемільова на півострів
3 Травня 09:34 Телеканали ICTV, СТБ, Новий, М1, М2 і QTV знімають з
ефіру розважальні шоу
2 Травня 19:00 На міською радою Алчевська вдалося знову підняти
український прапор (відео)
2 Травня 17:06 У Донецьку паніка: мешканці запасаються питною водою
(+відео)
1 Травня 20:43 Першотравень в Україні: нездорова ностальгія за
радянщиною на Сході та жодних мітингів на Заході (відео)
1 Травня 19:36 Мир.Kiss.Май: в Одесі проходить марафон поцілунків
(відео)
1 Травня 19:19 На кордоні Херсонщини і Криму 3-кілометрова черга
(відео)
1 Травня 18:29 Український гімн переклали кримськотатарською (аудіо)
1 Травня 15:56 Газ для українців буде дорожчати аж до 2017 року
(відео)
1 Травня 15:40 В Криму стартував курортний сезон: Порожні пляжі,
осиротілі санаторії та оздоровниці (відео)
Всі останні новини дня
Блоги та інтерв'ю
Фото - Сергій Висоцький
Сергій Висоцький
Про АТО, Турчинова и способы борьбы с истерикой
Можете в меня плевать, но я скажу несколько слов в защиту власти.
Давайте подумаем, например, почему АТО...
Фото - Денис Казанський
Денис Казанський
Спасибо за урок
Не буду лишний раз описывать то, что сегодня происходило в Донецке - это
можно увидеть на роликах,...
Фото - Соня Кошкіна
Соня Кошкіна
Про ранение Кернеса
Работал снайпер. Сомнений нет уже почти никаких.
Фото - Костянтин Стогній
Костянтин Стогній
Моя первая встреча с Чернобылем
Впервые о Четвертом реакторе я услыхал в 7 часов утра 26 апреля 1986
года.
Фото - Сергій Висоцький
Сергій Висоцький
Путин - глобальный титушка
Он пацан, который всех нагибает, пик его куража - унижение других.
Других людей, наций, государств. Такие люди...
Читати всі блоги
Опитування
Якщо почнеться війна, чи підете Ви воювати?
Так, безперечно піду
Ні, але всіляко допомагатиму в тилу
Ні, не піду
Джерело: fakty.ictv.ua
9 травня щороку
традиційно відзначалося як свято у колишньому Радянському Союзі – День
Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками, завершення Великої
Вітчизняної війни. Це одна з найбільш величних і водночас суперечливих
дат в історії російського, українського народу, колишніх радянських
республік і багатьох країн Європи.
Велика Вітчизняна (Друга Світова) війна назавжди залишиться яскравою і
надзвичайно трагічною сторінкою в історії нашої країни. За офіційною
статистикою самі лише військові втрати України становлять 7 млн.
чоловік. А скільки поховано в 28 тисячах братських могил і багатьох
тисячах невідомих, безіменних на її території – вже не дізнається ніхто.
Війна забрала понад 3,9 млн. мирних жителів країни, а 2,4 млн. молодих
працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини,
більшість з яких так і не повернулося додому. На руїни перетворилися 714
міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл. Зруйновано близько 16
тис. промислових підприємств, понад 30 тис. колгоспів та радгоспів.
Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству
республіки була оцінена у майже 1,2 трлн. карбованців. Пам'ять про ці
жертви і про подвиг народу зобов'язує нас усвідомити: якби не було
спільної Перемоги над фашизмом, післявоєнних поколінь не існувало би. Не
було б не лише України як суверенної держави, а й української нації,
оскільки за планом "Барбаросса" 80 % населення західних областей України
підлягали знищенню, а решта 20% мали стати рабами.
Звернімося до історії тих років. Щоб перехопити у союзників ініціативу у
взятті столиці Третього Рейху, Берлінську операцію за наказом Сталіна
розпочали 16 квітня 1945 року – на місяць раніше обіцяного їм терміну.
Насправді ця операція мала скоріше моральне, ніж скільки-небудь істотне
військове значення. Проти трьох німецьких армій, що захищали підступи до
Берліну, рушили війська трьох радянських фронтів, що налічували тільки в
першому ешелоні 10 загальновійськових та 7 танкових армій за масованої
підтримки з повітря. Це понад 2,5 мільйонів солдатів, 6250 танків і
самохідних гармат, 7650 літаків, 41600 гармат. З боку німців їм
протистояли лише 1500 танків, 2500 літаків (без палива), близько 10 тис.
гармат. Намагання будь якою ціною скоріше і самотужки оволодіти
гітлерівською столицею вартувало Червоній Армії величезних і
невиправданих жодною логікою жертв. За офіційними даними, за добу
Червона Армія втрачала понад 15 тисяч солдатів і офіцерів. Всього в
Берлінській операції радянські війська втратили 352 000 чоловік.
Приречену Німеччину чекала капітуляція. Зазначимо, що насправді їх було
дві. Спочатку 6 травня 1945 р. верховний головнокомандувач військами
союзників у Західній Європі Д. Ейзенхауер прийняв радянського генерала
І.О. Суслопарова і повідомив йому, що голова німецького уряду К. Деніц
визнає необхідність капітуляції. Проте Суслопаров не мав повноважень
ставити свій підпис на акті беззастережної капітуляції і очікував
дозволу на це з Москви до другої години ночі. Надалі відтягувати своє
рішення було просто незручно і він підписав документ о 2.41 ночі 7
травня в м. Реймс з обмовкою, що в майбутньому можливий більш повний акт
про беззастережну капітуляцію. Після негативної реакції Сталіна
капітуляцію в Реймсі стали вважати попередньою. Отже, 9 травня 1945 р. в
01 годину 01 хвилину за московським часом (в Берліні на той момент
через різницю у годинних поясах ще було 8 травня) був підписаний другий
акт про капітуляцію Німеччини. Від імені верховного головнокомандування
акт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту
генерал-фельдмаршал В. Кейтель. Радянський Союз представляв заступник
верховного головнокомандуючого маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков,
союзників – Головний Маршал Великобританії А. Тендер. Ось чому День
Перемоги святкують 2 дні – 8 і 9 Травня. Хоча на Заході і сьогодні
вважають другий акт лише ратифікацією першого акту, підписаного 7
травня.
День Перемоги над фашистською Німеччиною вперше був відзначений у 1945
р. 9 травня 1945 р. на Центральний аеродром ім. Фрунзе приземлився літак
«Лі-2» з екіпажем А.І. Семенкова, що доставив у Москву акт про
капітуляцію фашистської Німеччини. А 24 червня на Червоній площі в
Москві відбувся Парад Перемоги, що завершився маршем 200 прапороносців,
які кидали прапори переможених німецьких військ на поміст біля підніжжя
Мавзолею. Після війни в СРСР до 1965 р. цей день був звичайним робочим
днем і лише в тому році Л. І. Брежнєв вперше оголосив День Перемоги
офіційним вихідним. У тому ж році відбувся перший ювілейний парад на
честь 20-річчя Дня Перемоги.
З 1995 р., після розпаду СРСР, традиція проведення Парадів Перемоги
продовжилася вже в суверенних державах, у тому числі, і в Україні.
Щороку 9 травня на Хрещатику в Києві організовується великий Парад
Перемоги, на який офіційно запрошуються ветерани війни. З кожним роком
їх стає все менше, але пам'ять про їх вагомий вклад у велику перемогу
над фашизмом буде жити в наших серцях вічно.
З роками багато країн Європи переоцінили події Великої Вітчизняної
війни, замислилися над ціною перемоги. Дехто з них розглядає подію 9
травня як зміну одного окупанта на іншого, і це не може бути перемогою!
Тому 9 травня Європа не святкує, а поминає жертви двох тоталітарних
режимів! Наприклад, у Молдові 29 квітня голова управління зовнішніх
зв'язків кишинівської мерії Г. Чумак закликала оголосити 9 травня "днем
жалоби", а радянську символіку – заборонити. Латвія, Естонія, Литва
зробили те ж саме за допомогою закону. Проте не тільки Європа
переосмислила цю історичну дату. Нещодавно Львівська та
Івано-Франківська міські ради оголосили на території своїх міст 9 травня
Днем жалоби за загиблими у Другій Світовій війні, заборонили
використовувати символіку неіснуючих нацистських або комуністичних
держав.
Наостанок зазначимо, що для більшості українців, і для багатьох інших
народів, які були об'єднані тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була
боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за мирне майбутнє.Джерело: fakty.ictv.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар