Чорнобильська
катастрофа — екологічно-соціальна катастрофа, спричинена вибухом і
подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної
електростанції в ніч на 26 квітня 1986 року, розташованої на території України
(у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор
був повністю зруйнований — у довкілля було викинуто велику кількість
радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім.
На думку багатьох людей, зокрема тодішньої голови Президії Верховної Ради УРСР
Валентини Семенівни Шевченко, ця подія так само, як офіційна реакція, що була
продемонстрована в Москві, стала однією з причин розвалу СРСР.
Чорнобиль не має
сьогодні меж
Чорнобиль — це назва
невеличкого районного центру, що розташований за 130 кілометрів від Києва.
Є твердження, що він заснований ще за часів Київської Русі. На цій
території було розпочато у 1971 році будівництво потужної атомної
електростанції. 1983 року вже працювало чотири енергоблоки цієї електростанції
із запланованих шести. Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що
дало назву одній із найбільших в історії людства техногенних катастроф.
Ту мирну весняну
українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, на їхню
думку, тихою, теплою, лагідною. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня 1986
року відлік часу став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним.
О 1 годині 24 хвилини
і 40 секунд раптом пролунав вибух, а потім над четвертим реактором
Чорнобильської атомної електростанції велетенське полум’я несподівано розірвало
нічну темряву. Ось як це описує Володимир Яворівський у повісті «Марія з
полином у кінці століття»: «З руїн реактора виривається стовп вогню, пари,
уламки перекриттів, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як
фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з
верболозами. Вогненний стовп завмирає на висоті 1,5 км. На вершині його
утворилась світла куля, яка наче засмоктує в себе цей примарний стовбур,
всередині якого щось рухається, згортається, випробовується, але сам він стоїть
над нічною землею, як ялинкова іграшка кривавого кольору. Ніч безвітряна.
І стовп стоїть між небом і землею, наче вагається, куди ж йому пустити
свій корінь».
За покликом рідної
землі на захист свого народу першими до палаючого реактора прибули пожежники з
охорони Чорнобильської АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком.
23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне
рішення — направив свій загін з 14-ти чоловік на дах машинної зали площею 500
квадратних метрів. Адже в цій залі знаходилися всі турбіни, через неї йшли
численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитися на
бікфордів шнур.
Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’яті на чолі з
лейтенантом Віктором Кібенюком.
А вогонь
усе не вщухав. Коли на місце аварії прибув начальник пожежної частини майор
Телятников, то побачена картина приголомшила його. Відкритий реактор, а зверху
над його смертоносним радіаційним диханням, на висоті приблизно 70 метрів,
метушилися маленькі постаті. Майор піднявся на дах машинної зали.
З тріском палала вся площина покрівлі. Навкруги разом із вогнем вирував
задушливий дим, киплячий бітум пропалював чоботи, розпеченими бризками осідав
на одяг, в’їдався в шкіру. До 5-ї години ранку пожежу було ліквідовано. Ціною
життя 28-ми пожежників було врятовано інші блоки АЕС, Київ, Україну та інші
країни від страшної катастрофи.
Ось імена перших жертв
Чорнобильського полум’я: Володимир Тищура, Віктор Кібенюк, Володимир Правик,
Василь Ігнатенко, Микола Титенок і Микола Ващук.
Наслідки вибуху
четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції сколихнули весь світ.
У результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів
із активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі
відстані. Йод-131, цезій-134 і 137, стронцій-90, плутоній-239, плутоній-240 —
весь цей радіоактивний дощ розлетівся та висіявся на територіях України,
Білорусі, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території
України. У життя мільйонів юдей увійшли слова: радіація, зона, ліквідатор,
відселення. На квітучій українській землі з’явилися пусті міста та села,
мертвий ліс, в який не можна входити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною
отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало
ворогом.
На сьогоднішній день
2,5 мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них 800 тисяч дітей. Смерть
35-ти тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.
Немає коментарів:
Дописати коментар